Ангел

 
 

Ангел

опять таки бред



Одного вечора я йшла по вулиці. Йшов дощ, а в мене не було з собою парасольки, але це чомусь зовсім мене не тривожило. Мене не трубувало те, що я промокну до нитки. Я просто йшла й дивилась, не помічаючи нічого. Раптом мене хтось неголосно позвав. Я обернулась на голос і побачила темноволосого хлопчину в чорній куртці з плеєром у вухах. В його очах було щось таке незвичайне. Мені на мить здалось, що я вже зустрічала його колись давно, але я не могла згадати, де й коли. А тим часом незнайомець підійшов до мене і неголосно вимовив:
- Не впізнаєш мене? Я ангел....
Я насупилася й пробурмотала:
- Цього не може бути. Втім, я вам чомусь вірю...
- Неважливо, - сказав він. – Головне, що я знайшов тебе. Ти не здогадуєшся, навіщо наша зустріч?
- У всякому випадку вона не випадкова – відповіла я.
Незнайомець надовго замислився. Очевидно він очікував від мене іншої відповіді. Але не зрозуміло, потішило це його або розчарувало, тому що в його очах, покритих місячним пилом я не змогла нічого прочитати. Нарешті він опам’ятався від власних думок і повільно проговорив:
- Ти забула парасольку....
І простугнув мені свою. Ми опинилися поруч. Незнайомець подивився мені в очі і сказав:
- Вони – вогонь. Ти обпікаєш.
Хлопець протягнув мені один навушник, я почула там пісню. Я стояла і слухала її. Але мені дуже хотілося дізнатися, хто цей ангел і звідки, навіщо він прийшов. Однак пісня закінчилася, незнайомець взяв навушник, закрив парасольку і пішов. Я довго дивилася йому в слід...Все-таки це був мій ангел. Він дійшов до того місця де вулиця повертала і зупинився. Я нічого не могла розрізнити в темряві, але мені здалося, що ангел помахав меня рукою, перш ніж розтаяти в повітрі. На щоці я відчула щось схоже на дотик крила.


Создан 20 июл 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником